пошук по сайту:
28 травня 2010 року
«Ку» на терезах почуттів! «Спроба за допомогою музики пізнати життя з усіма його порухами та смислами і, можливо, досягти рівноваги у суперечливому світі почуттів,» - саме так характеризують свою спільну програму «Почуття на терезах» скрипалька Мирослава Которович та баяніст Роман Юсипей. На запрошення керівництва обласної філармонії Мирослава та Роман представили цю програму й у Кіровограді в рамках фестивалю «Травневі музичні зустрічі», розповідає журналіст Дмитро Шульга – для сайту «весь Кіровоград»
Музиканти розповідають, що до програми «Почуття на терезах» включені твори видатних композиторів кінця ХХ — початку ХХІ сторіч, чия творчість на противагу раціонально-технологічним тенденціям сучасної музики тією чи іншою мірою пов'язана з романтичною традицією, а саме «культом серця». Не претендуючи на оригінальність і вичерпність думки, від себе можу додати, що для музики згаданого періоду важлива не стільки віртуозність втілення, скільки експресивне багатство композиторських та виконавських прийомів; це справді музика не для стільки для розуму, скільки для серця.
Якщо, наприклад, «Ранкова музика» Євгена Станковича змушує душу розгорнутися й згорнутися, то хіба важливо, чи треба для її виконання володіти технікою, необхідною, скажімо, для «Польоту джмеля». Чи твір «Нуль»: начебто розумієш, що вражаючої віртуозності годі й чекати, але все одно слідкуєш за майже шаманськими розтягуваннями-стягуваннями міхів баяну. І куди ж у сучасній музиці без різного роду позамузичних «спецефектів». Те ж саме славнозвісне «Ку!» під час виконання «Маленької Данеліади» Гії Канчелі, написаної за мотивами мелодій композитора до фільмів Георгія Данелії, насамперед «Кін-дза-дза». Чи своєрідний сценічний етюд, розіграний Мирославою Которович та Романом Юсипеєм у «бісовому» (тобто зіграному «на біс») «Oblivion» Астора П'яццолли.
Окрім головних дійових осіб концерту, захоплення ще й слід висловити на адресу камерного оркестру обласної філармонії «Концертіно». Ще напередодні вони грали джаз із Олексієм Саратським, а наступного дня —абсолютно не гублячись на фоні приїжджих солістів, виконали «Танго-сюїту» Астора П'яццолли. Тому цілковито справедливими стали щирі слова подяки колективу та його очільниці Наталії Хілобоковій від Мирослави Которович наприкінці концерту. Адже такого рівня фахівці — культурна візитівка міста. Якщо знатимуть, що у Кіровограді є оркестр, який може у стислі терміни якісно підготувати програму для виступу навіть із зірками світового рівня, то у нашому місті регулярно відбуватимуться такі чудові концерти, які ми маємо приємність бачити на «Травневих музичних зустрічах»!
Музиканти розповідають, що до програми «Почуття на терезах» включені твори видатних композиторів кінця ХХ — початку ХХІ сторіч, чия творчість на противагу раціонально-технологічним тенденціям сучасної музики тією чи іншою мірою пов'язана з романтичною традицією, а саме «культом серця». Не претендуючи на оригінальність і вичерпність думки, від себе можу додати, що для музики згаданого періоду важлива не стільки віртуозність втілення, скільки експресивне багатство композиторських та виконавських прийомів; це справді музика не для стільки для розуму, скільки для серця.
Якщо, наприклад, «Ранкова музика» Євгена Станковича змушує душу розгорнутися й згорнутися, то хіба важливо, чи треба для її виконання володіти технікою, необхідною, скажімо, для «Польоту джмеля». Чи твір «Нуль»: начебто розумієш, що вражаючої віртуозності годі й чекати, але все одно слідкуєш за майже шаманськими розтягуваннями-стягуваннями міхів баяну. І куди ж у сучасній музиці без різного роду позамузичних «спецефектів». Те ж саме славнозвісне «Ку!» під час виконання «Маленької Данеліади» Гії Канчелі, написаної за мотивами мелодій композитора до фільмів Георгія Данелії, насамперед «Кін-дза-дза». Чи своєрідний сценічний етюд, розіграний Мирославою Которович та Романом Юсипеєм у «бісовому» (тобто зіграному «на біс») «Oblivion» Астора П'яццолли.
Окрім головних дійових осіб концерту, захоплення ще й слід висловити на адресу камерного оркестру обласної філармонії «Концертіно». Ще напередодні вони грали джаз із Олексієм Саратським, а наступного дня —абсолютно не гублячись на фоні приїжджих солістів, виконали «Танго-сюїту» Астора П'яццолли. Тому цілковито справедливими стали щирі слова подяки колективу та його очільниці Наталії Хілобоковій від Мирослави Которович наприкінці концерту. Адже такого рівня фахівці — культурна візитівка міста. Якщо знатимуть, що у Кіровограді є оркестр, який може у стислі терміни якісно підготувати програму для виступу навіть із зірками світового рівня, то у нашому місті регулярно відбуватимуться такі чудові концерти, які ми маємо приємність бачити на «Травневих музичних зустрічах»!
Коментарі
Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Для того, щоб залишити коментар, ви повинні авторизуватися.
