«Ку» на терезах почуттів! «Спроба за допомогою музики пізнати життя з усіма його порухами та смислами і, можливо, досягти рівноваги у суперечливому світі почуттів,» - саме так характеризують свою спільну програму «Почуття на терезах» скрипалька Мирослава Которович та баяніст Роман Юсипей. На запрошення керівництва обласної філармонії Мирослава та Роман представили цю програму й у Кіровограді в рамках фестивалю «Травневі музичні зустрічі», розповідає журналіст Дмитро Шульга – для сайту «весь Кіровоград»

Музиканти розповідають, що до програми «Почуття на терезах» включені твори видатних композиторів кінця ХХ — початку ХХІ сторіч, чия творчість на противагу раціонально-технологічним тенденціям сучасної музики тією чи іншою мірою пов'язана з романтичною традицією, а саме «культом серця». Не претендуючи на оригінальність і вичерпність думки, від себе можу додати, що для музики згаданого періоду важлива не стільки віртуозність втілення, скільки експресивне багатство композиторських та виконавських прийомів; це справді музика не для стільки для розуму, скільки для серця.

Якщо, наприклад, «Ранкова музика» Євгена Станковича змушує душу розгорнутися й згорнутися, то хіба важливо, чи треба для її виконання володіти технікою, необхідною, скажімо, для «Польоту джмеля». Чи твір «Нуль»: начебто розумієш, що вражаючої віртуозності годі й чекати, але все одно слідкуєш за майже шаманськими розтягуваннями-стягуваннями міхів баяну. І куди ж у сучасній музиці без різного роду позамузичних «спецефектів». Те ж саме славнозвісне «Ку!» під час виконання «Маленької Данеліади» Гії Канчелі, написаної за мотивами мелодій композитора до фільмів Георгія Данелії, насамперед «Кін-дза-дза». Чи своєрідний сценічний етюд, розіграний Мирославою Которович та Романом Юсипеєм у «бісовому» (тобто зіграному «на біс») «Oblivion» Астора П'яццолли.

Окрім головних дійових осіб концерту, захоплення ще й слід висловити на адресу камерного оркестру обласної філармонії «Концертіно». Ще напередодні вони грали джаз із Олексієм Саратським, а наступного дня —абсолютно не гублячись на фоні приїжджих солістів, виконали «Танго-сюїту» Астора П'яццолли. Тому цілковито справедливими стали щирі слова подяки колективу та його очільниці Наталії Хілобоковій від Мирослави Которович наприкінці концерту. Адже такого рівня фахівці — культурна візитівка міста. Якщо знатимуть, що у Кіровограді є оркестр, який може у стислі терміни якісно підготувати програму для виступу навіть із зірками світового рівня, то у нашому місті регулярно відбуватимуться такі чудові концерти, які ми маємо приємність бачити на «Травневих музичних зустрічах»!