Дмитро Стус: Якщо у нас не буде культури, то не буде поваги до законів! У сучасному українському культурному просторі постать Дмитра Стуса доволі помітна. І не тільки як сина Василя Стуса і «промоутера» творчості батька. Дмитро Стус – старший науковий співробітник відділу рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, головний редактор найкращого в Україні літературного журналу «Київська Русь», організатор різноманітних мистецьких акцій. Про літературу і про літературознавство, про українську культуру ми говорили з Дмитром Васильовичем під час його нещодавнього візиту до Кіровограда. А найперше попросили прокоментувати подію, завдяки якій ім'я Василя Стуса останнім часом на слуху.

Дмитро Стус: Ситуація з присвоєнням імені Василя Стуса Донецькому національному університету крутилася давно. Була ідея у нинішнього міністра освіти. Вони й на мене виходили, але я відповів, що вони не знають ситуації на Донбасі. Людей, налаштованих різко проти, не було, але їх насторожило, що ініціатива пішла знизу. Я цілковито підтримую право молоді змінювати цей світ, але було зроблено багато помилок, до того ж це попало у політичний контекст. У Донецьку заяву Віктора Андрійовича Ющенка сприйняли як політичний наїзд. Я підтримую студентів, які витворили власне поле, в якому ця ідея народилася. Це 70-80 нинішніх і колишніх студентів, котрим вдалося зібрати близько 600 підписів. Я з ними спілкувався, вони ініціювали збір коштів на видання Стуса, я їм підкинув ідею видати у перекладі російською мовою щось з української класики, яку там не знають. Я люблю той край, але у них немає свого міфу, а за Януковича міфу не зробиш. Їх треба навчити слухати, розуміти й поважати. Зрештою, добре, що це питання не вирішено, тому що все одно його виконання буде блокуватися. Я, як і поручик Ржевський, вважаю, що головне – це процес, який веде до результату.

«весь Кіровоград»: Оксана Пахльовська не так давно сказала, що зараз «час самотніх голосів». Ви погоджуєтесь з цією думкою?

Дмитро Стус: Я дуже шаную Оксану Пахльовську, але вона надто довго живе поза Україною. Я думаю, що якщо ми дозволимо цьому часу самотніх голосів протривати ще трошки, то далі на нас чекає «час самотніх треносів». Мені здається, що будь-яка криза – це шанс щось зробити. Самоорганізація молоді в Харкові, Донецьку, Луганську, у маленьких містечках по творенню мікросоціумів, які витворюють свою реальність своїми планами, своїми кодами – це дуже добрий символ і дуже небезпечний для сьогоднішньої всілякої – російської, шароварно-української, будь-якої іншої – політичної тусні. Всі вже з'ясували, що король голий, залишилося тільки спихнути цих королів. Я думаю, якщо цього не зробимо ми, то зроблять це наші сусіди, але це неминуче відбудеться.

Тисни тут і зможеш прочитати інтерв'ю з Дмитром Стусом повністю