весь Кіровоград - головний інформаційний ресурс регіону весь Кіровоград - головний інформаційний ресурс регіону

Розділ: наука і культура
Автор: Дмитро Шульга, для "весь Кіровоград"
Дата: 10 листопада 2015 року
Документ знаходиться за адресою:
http://old.kirovograd.net/science_culture/2015/11/10/mikrob_i_benzin_filosofskobeshketliva_podorozh_u_dorosle_zhittja.htm
«Мікроб і Бензин»: філософсько-бешкетлива подорож у доросле життя

У кінематографі про підлітків та для підлітків важкувато вигадати щось кардинально нове. Та, певно, і не потрібно – основна цільова аудиторія навряд чи привітає експерименти зі змістом та кіноформою. І якщо у своїх «дорослих» фільмах оскароносний французький режисер Мішель Гондрі полюбляє відходити від стандартів, то його найновішу на цей час стрічку – підліткову драмокомедію «Мікроб і Бензин» - на рівні сюжетної фабули важко назвати оригінальною.

 

Живе собі у звичайному французькому містечку нічим особливо не видатний хлопець Даніель. Мало того, у класі його вважають лузером, за малий зріст прозвали «Мікробом» та ще й регулярно підстьобують через подібність до дівчинки. І от одного дня у їхньому класі з’являється ще один дивак – Тео, котрий полюбляє возитися з двигунами –моторами, за це та за специфічний запах отримує прізвисько Бензин. Схильність до техніки у хлопця поєднується з добре підвішеним язиком. Наприклад, коли його через не зовсім охайний зовнішній вигляд викидають з будинку Даніеля, Тео заявляє: «У мене немає вошей, але є словниковий запас!»

 

І, за законами жанру, ці два (за загальною думкою) аутсайдера сходяться один з одним. Настають канікули, Бензин знаходить на звалищі цілком ще придатний до використання двигун від газонокосарки, і разом з Мікробом вони збирають карт. Але на цьому друзі не зупинилися, а вирішили зробити цілий будиночок на колесах. Причому ця ідея з’явилася не стільки від надміру креативу, скільки з цілком прагматичних міркувань. Герої планують відправитися в невеличку подорож, а оскільки вони неповнолітні, то водійські права їм отримати зась. Тому при наближенні поліції вони з’їжджатимуть з дороги та прикриватимуть колеса спеціальними відкидними дошками, і то вже виглядатиме не як транспортний засіб, а як помешкання – значить, правоохоронцями не буде до чого причепитися. До речі, щоразу, як по ходу фільму згадані дощечки опускалися, глядацька зала під час нещодавнього фестивалю «Молодість» (саме тоді відбувся прем’єрний показ стрічки в Україні) не могла втриматися від реготу – наскільки це виглядало кумедно й зворушливо.

 

Власне, цей образ будиночка на колесах є вельми символічним в розрізі головної теми картини «Мікроб й Бензин» - теми дорослішання. Даніель і Тео вже в такому віці, що їм хочеться вирватися хай не фізично, бодай психологічно з батьківського дому й мати свій власний, максимально незалежний життєвий простір. І Мішель Гондрі демонструє, що в цьому плані кожному з хлопців є від чого тікати. Тут не можна не згадати про неймовірну Одрі Тоту та яскраво втілену нею роль матері Мікроба. Коли на початку стрічки син хоче поговорити з нею про боязнь смерті, вона починає розводитися про те, що смерть – це не кінець, а звільнення, та ще й дає йому почитати якусь зарозумілу книгу. І взагалі, комунікація юних героїв зі світом дорослих показана так, що начебто вони розмовляють різними мовами.

 

 І ще один символічний акцент будиночка на колесах у фільмі – те, що він зроблений власними руками. І нехай він не ідеальний, але головне – він свій, втілений своєю працею. (До речі, у цьому відношенні обидва головні персонажі підкреслено несучасні: вони із задоволенням щось майструють, проте не користуються модними гаджетами. Хоча смартфон по ходу таки з’являється, але Даніель його в прямому сенсі слова «просирає» на самому початку подорожі). Гондрі ніби говорить: готуйтесь, дітки, дорослішання як шлях до свободи ніколи не буває легким. Не одразу вам пощастить знайти такий двигун, який дасть вам змогу безтурботно прямувати дорогою життя, і вам, як героям стрічки, доведеться на крутих підйомах штовхати свій будиночок на колесах.

 

Отак-от, поєднуючи філософствування та бешкетування, і витворює своїх яскравих «Мікроба і Бензина» Мішель Гондрі. Уживаючись в образи юних героїв (або пригадуючи власне підліткування), режисер та автор сценарію може вразити несподіваним влучним роздумом («Ти виріс. – Ні, то все інше зменшилося»), а може й похуліганити (відверто говорячи про статеві питання або відправляючи одного зі своїх головних персонажів підстригатися до… борделю). І нехай я на початку зазначав, що фабула стрічки радше типова, але це аж ніяк не можна вважати недоліком цього фільму. Завдяки майстерно виписаним образам та віртуозно прописаним діалогам «Мікроб і Бензин» має всі шанси припасти до душі як пересічним глядачам, так і кіногурманам. Адже останні теж колись були підлітками.