Введені логін і/або пароль є невірніми. Спробуйте, будь ласка, ще раз.
Перенаправлення...
rss
останні новини
головна новина
3 липня 2016 року

Протаса відпустили під заставу

 

... · далі
0

3 липня 2016 року
У Кіровограді дітей возив мотоцикліст, вміст алкоголю у крові якого перевищував норму в 15 разів... · далі
0
3 липня 2016 року

Кіровоградські копи знайшли напівпритомну дівчину з пакетом на голові

... · далі
0
2 липня 2016 року
Для екс-керівника Держсанепідслужби області просять арешт і заставу... · далі
0
2 липня 2016 року

Кіровоградські копи ганялися за ВАЗом, в якому знайшли гранату (ФОТО)

... · далі
0
2 липня 2016 року

На трасі  Знам’янка-Луганськ-Ізварине змінять рух транспорту 

... · далі
0
2 липня 2016 року
16-річний злодій з Олександрійського району обікрав спортсменів... · далі
0
2 липня 2016 року
Поблизу Петрового місцеві жителі натрапили на боєприпаси... · далі
0
2 липня 2016 року

За стрілянину житель Новоархангельська відсидить 3 роки 

... · далі
0
2 липня 2016 року

Кіровоградць забрав “Москвич” у п’яного водія 

... · далі
0
1 липня 2016 року

Копи ганялися за екс-мером Кіровограда (ФОТО)

... · далі
1

Обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського
останні новини
Новости Кино и ТВ
Загрузка...
Загрузка...
программа телепередач на сегодня

весь Кіровоград - головний інформаційний ресурс регіону медіа-группа Весь Кіровоград
050286817
головна
політика
економіка
суспільство
наука і культура
спорт і дозвілля
фотогалерея
афіша
кіровоград бізнес
журнал «ланруж»
прогноз погоди

влажн.:

давл.:

ветер:

влажн.:

давл.:

ветер:

влажн.:

давл.:

ветер:

влажн.:

давл.:

ветер:

влажн.:

давл.:

ветер:

гороскоп на сьогодні
курс валют
Курсы валют на PROext
30 жовтня 2015 року

«Ґібор іде на війну»: особливості національної політики по-канадськи

Дмитро Шульга

 "За майстерну інтелектуальність та кінематографічну дотепність," - саме з таким  формулюванням журі Міжнародного кінофестивалю в Торонто нагородило в одній із номінацій фільм Філіпа Фалардо "Ґібор іде на війну". І нехай для когось фестивальне кіно -це насамперед драма з великим розумовим та психологічним навантаженням, але зняти  непримітивну злободенну комедію, в якій гармонійно поєднати вже згадані інтелектуальність і дотепність - то теж неабиякий талант. І надзвичайно приємно, що це відчули й відбірники 45-го МКФ "Молодість", включивши цю стрічку до позаконкурсної програми "French Connection".


"Ґібор іде на війну" – розповiдь з найближчого майбутнього про єдиного незалежного парламентаря вiд регioну Прескотт-Макадева-Рапiд-о-Зутар. Стів Ґібор – колишня «зiрка» хокею («Ви граете на музичному iнструментi? - Я граю в хокей»). Його офiс - на 2-му поверсi крамницi жiночоi бiлизни («Вам подарунок дiвчинi чи ви до Стiва Ґібора»). До парламентаря заявляється стажер Суврен з Гаїтi, котрий постiйно цитує як не Руссо то Черчилля та регулярно по скайпу звiтує своiм односельцям про роботу в Канадi.


Ґіборові постійно доводиться, як сказав цілком реальний політичний діяч, проходити "між крапельками". То, протестуючи проти вирубки лісу, представники корінних народів перекриють єдину трасу, що веде на північ округу. А потім цю ж саму дорогу перекриють водії вантажівок, що возять спиляний ліс, адже блокада індіанців фактично залишає їх без роботи. А парламентареві якраз потрібно цією єдиною трасою дістатися до віддаленого містечка, аби урочисто відкрити дуже важливу для місцевих мешканців (хай би там що, але його виборців) Альтанку Дружби. 

І от до цих проблем на хворий карк колишнього хокеїста звалюється унікальної важливості місія. Виявляється, в однієї парламентарки від правлячої партії виникли ускладнення після делікатної операції, тому саме від його голосу як незалежного депутата буде залежати ухвалення доленосного для багатьох співгромадян державного рішення: відправляти чи ні канадських солдат на війну в одну з країн Середнього Сходу. Боячись брати особисто на себе подібну відповідальність, Ґібор вирішує порадитися зі своїми виборцями і... опиняється в шаленому вирі політичних інтриг як з боку урядовців, так і з боку впливових осіб свого округу. І тут вирине чи не головне питання, яке ставить Філіп Фалардо у своїй картині: яким з усіх цих карколомних і напрочуд дотепно втілених на екрані моральних та фізичних випробувань вийде головний герой. Стане він врешті справжнім політиком і вийде на новий рівень кар’єри чи все ж таки залишиться людиною, і на вирішальному парламентському засіданні висловить свою власну позицію.

Окрім провідних героїв, Фалардо створює низку другорядних, але яскравих персонажів. Скажімо, як журналісту приємно було за образ репортерки місцевого телеканалу Стефані, котра весь час просто переслідує «зірку» місцевого політикуму («Глядачі мають право на об’єктивну інформацію. – Стефані, Ви хіба працюєте в прогнозі погоди?»). А улюблений актор Фалардо Жуль Філіп філігранно втілив чи не найнегативнішого героя картини – мера Рапiд-о-Зутара.

Філіп Фалардо традиційно велику увагу приділяє музичному оформленню своїх фільмів. У "Ґіборі..." він навіть злегка потролив свого постійного автора музики Мартіна Леона. У сцені прийому головного героя прем'єр-міністром країни останній виконує на роялі композицію Леона із саундтреку до однієї зі своїх попередніх стрічок, і потім урядовець питає Гібора, чи упізнав той Скарлатті. А майже фінальний вихід оркестру на вулицях Порт-о-Пренса з основною мелодією фільму - то окрема окраса інтелектуально-хуліганистої кінокартини.

Колись я написав про Фалардо, що коли йому дати цікаву історію, то він як режисер витисне з неї максимум. "Ґібор іде на війну" - прекрасний тому доказ. У стрічці ціла низка яскравих дотепних деталей. Скажімо, після того, як індіанці-алгонкіни нарешті доходять згоди з водіями, у грубу буржуйки вагончика, де тривали перемовини, кидають поліно і з труби починає йти білий дим. Або неперевершена сцена, коли дружина повідомляє Ґіборові, що вона не голосувала за нього на минулих виборах та його реакцію на це. Ну і цілком можливо, що після перегляду ви трохи більше бути любити політику та політиків. Адже, певно, головне: нехай Фалардо й дуже критично ставиться до своїх персонажів, але він уміє створити їх настільки симпатичними чи то у своїй безпосередності, чи то у своїй незграбності, чи то у своїй нахабності. Причому робить це так, що цією симпатією просто неможливо не заразитися. І хіба це не є ознакою справжнього кіномистецтва?



Ще нема коментарів до цього матеріалу. Будьте першим!
Для того, щоб залишити коментар, ви повинні авторизуватися.